www.Prokop.Su - Поэтический сайт Юрия Прокопенко

ПРО СХІД ЗА КАВОЮ

Поэзия

Доки ми смакували балачками та кавою,
Заїдали день французькою здобою,
Десь на Сході багряно-кривавому,
Люди прагнули тиші і спокою.

Захаращений простір ефірного мовлення, 
Реактивно-бомбований антрацитовий край,
Рефлекторно чекає глузду відновлення,
А його все немає, чекай – не чекай.

Там розгніваним серцем волають до Бога,
Із підвалів нічних, і старі, і малі,
Бо підступні обійми, братерська облога,
І катують, і душать в безбожні імлі.

Кава швидко холоне, балачками приправлена,
Серце – здобою черствіє знов на столі,
І у нас, як на Сході – свідомість розчавлена,
Ой, нескоро отямляться люди живі.
© Юрій Прокопенко

alt

 

СВІТЛО З ГАРБУЗА

Христианская поэзия

Навіщо ти малюєш на лиці мішень,
Сліди від смакування випитої крові,
Так наче не настане новий день,
Так наче віддалася бісові чи псові.
Ти прагнеш одержимості та крові?
Відьомське щастя – світло з гарбуза,
Як обіймають тебе крила кажанові,
Мерзенно-пафосно, нехай воно щеза.
До того бачили тебе в хустинці,
Ти всім казала, що Христос Воскрес!
Господь на небі плаче наодинці,
Твій Хеловін дістався до небес.
Читають ангели усі твої бажання,
Христос сумує: «Ошукана душа»… 
Любов хотів подарувати, процвітання,
Ти захотіла світла з гарбуза…
© Юрій Прокопенко

alt

 

РИМОВАНИЙ МАРАФОН ТИЖДНЯ

Поэзия

Понеділок – 

циклічного марафону важкий старт,

для більшості конче потрібен фарт,

Щоб не впасти з сідла, тельбухами до долу,

Бо життя – це гра, яка постійно на межі фолу.

Вівторок – 

день де долають пастки-перепони,

На вуха чіпляють одне-одному макарони,

Кісточки перемиті задля загального холодцю,

Їсти й радіти, що не втрапив у тарілку цю.

Середа – 

по обіді бажання тягнуться за екватор,

Багаті й бідні шукають чарівний стимулятор,

Перші – щоб не вмерти від депресії та нудьги,

Другі – підсаджені на пожертви, продані за борги.

Четвер – 

здається, що зовсім не залишилось сил,

Ті, що були в сідлі, вже знаходяться під ним,

Плекають п'ятничний вечірній спокій – як рай,

Сьогодні ще пекло, та завтра буде краще, нехай.

П’ятниця – 

день коли більшість скидає ярмо,

Наче єврейській народ у біблейському кіно,

Розкуто співаймо історію тижневого марафону,

П'яним хором, в караоке, запльованому мікрофону.

Субота – 

якщо нападатимуть – то саме цього дня,

Бо зазвичай у більшості зранку болить голова,

Потім вертається пам'ять, говорить сумління,

Треба сходити до церкви по чергове прозріння.

Неділя – 

несамовита сюїта воскреслого дня,

Оце Всевишній утнув – за кожен гріх є пеня,

Життя – це гра, яка постійно на межі фолу,

Найчорніша діра з кантом сяйва ореолу. 

© Юрій Прокопенко

 

ГАВАНЬ

Поэзия

24 березня 2016 р., Альона Кордонець і я, написали спільний онлайн вірш, який показую вперше. 

 

А.

А як ми назвемо нашу гавань?

Коли вщухнуть шквальні вітри

Ю.

Коли вітрила стомляться від плавань,

по буремним водам, спочинуть наче майстри.

А.

Ми майстри втікачі

Сумнішої долі немає

Бо ж земля спопелила наш земний шлях

Покрила лавиною болю

Ю.

З того болю прийшла до нас сила,

З того суму народжена наша краса,

Пам’ятаєш, як ти колись говорила,

Що без берегу море – це ті ж небеса.

А.

Ти заспівав моїми сумними думками

Коли згоріло все до тла

Вітер здійняв нашу пісню

І врятував наш корабель

Ю.

За життя, і за щастя вічна дуель,

У нас є дивна гавань і ще один день,

Наша пісня окреслює паралель,

Серед моря вітрів, серед неба пісень.

А.

Білі крила наших вітрил

Одне парне на весь білий вік

Ми з тобою тримаємо власну

Зелену гілку олив

© Альона Кордонець

© Юрій Прокопенко

alt

 

РУКОПИСИ

Поэзия

Вечір закриє двері,

Сонячному промінню,

Знову життя на папері,

Комусь залюбки зміню.

Поруч улюблена кава,

Доповнення насолоди,

Ніби звичайна справа,

Дати душі свободу.

Щедро дарую волю,

Непереборні чесноти,

Сенс майбуття оголю,

Буде за що поборотись.

Шлях гартує бажання,

Відточує пріоритети,

Мудрішають переконання:

«Слово не вб’ють з пістолетів».

Дозволю в часи протидії,

Загрозливо одинокі,

Як воду – пити надію,

Щоб не зупиняти кроків.

Все це, пишу на папері,

Зло і добро – я зважив,

Нехай у химерні сфері,

Даю життя персонажам.

Вдосталь награвшись в Бога,

Рукописи відкладаю,

У всіх нас нелегка дорога,

До неба, до щастя, до раю.

© Юрій Прокопенко

alt

 

МОРЕМ НАМОЧЕНІ РАНИ

Поэзия

Море – слабких не любить,

Хвилями б'є в обличчя,

Міцно зціпивши зуби,

Випробування як звичай.

Перевіряє на міцність,

Сіль розкриває рани,

Рани – перепустка в вічність,

Через моря, океани.

Наше життя – як море,

Млявих, слабких не любить,

І випробування повторить,

Будуть солені губи.

Будуть удари в обличчя,

І морем намочені рани,

Гідно прийми цей звичай,

Не думай, що він поганий.

Вибір – питання руба,

Майбутнє ніхто не знає,

Море – слабких не любить,

Море – слабких навчає.

© Юрій Прокопенко

alt

 

ПАГІН ШАРДОНЕ

Поэзия

alt

 

ДЯКУЮ

Поэзия

alt

 

ЯКЩО КОХАЄШ

Поэзия

alt

 

ЗАПИТАННЯ

Поэзия

alt

 

Хотите поддержать сайт?

Вам сюда →

Вход | Регистрация



Последнее на форуме

Больше тем »

Facebook

Партнеры