www.Prokop.Su - Поэтический сайт Юрия Прокопенко

САМ НА САМ

Поэзия

І знову сам на сам з життям,
Біжиш, тупцюєш, не встигаєш.
Погані дні – душевний спам,
Як той непотріб видаляєш.
Живеш неначе граєш джаз.
Не труїш душу коньяком,
Не пам’ятаєш біль образ,
На склі змальовуєш піском.
Ти досі сам на сам з життям,
Чи все, що в тебе є – земне?
Хвалу віддавши почуттям,
Цар Соломон казав: «…мине».
В твоїх обіймах сум загине,
Ти в серці носиш небо синє,
Ти той гончар, ти ліпиш з глини,
Імпровізуєш щохвилини.
Рахуєш тільки ліпші дні,
Які у такт з серцебиттям,
Несуть довершеність в собі,
З ними лишайся сам на сам.
© Юрій Прокопенко

 

ХОРОБРА ДУША

Поэзия

Заважкі дні життя проти течії,
День до дня – місяці і роки,
Хіба можна їм заперечити,
І щодня проти течі пливти.
А на зустріч, бездумно, на спинах,
Все пливуть безтурботно у сні,
Ті, кого байдужість сповила,
Заколисані люди живі.
Їх несе каламутна і темна,
Течія – тягуча як кров,
І ти більш не кричиш їм, даремно,
Диким клекотом тисячі сов.
Твоя доля – завжди проти течії,
Маєш волю – то будеш жива,
Ти довіку боротись приречена,
Українська хоробра душа.
© Юрій Прокопенко

 

МІСТО ТВОЇХ ПОЕЗІЙ

Поэзия

 Твої вірші лягають у пам'ять росою,
В кожнім слові у тебе чуттєвість і сум,
І таємна відвертість лоскоче сльозою,
Духмяніє і зваблює наче парфум.

Колір твого кохання, ще незайманий, чистий,
Не рахуючи різних готичних думок,
У казкових вогнях спить улюблене місто,
Неповторних дарує поезій ковток.

Ти крокуєш у снах, між рядками поезій,
І гартуєш життя, і не квапиш його,
Не впадаєш у гріх поетичних перверзій,
Розумієш коштовність натхнення свого.

Неповторність читаю до ранку, запоєм,
Напуваю пустелю своєї душі,
Кожне слово лягає у пам'ять росою,
Так смакую улюблені серцем вірші.
© Юрій Прокопенко

 

ТАНЦІ ПІД ДОЩЕМ

Поэзия

 Вона у літку танцює під дощем,
У ньому сяє ніби сонця промінь,
Виблискує усміхненим лицем.
І кожен рік у неї танці нові.

Вона не думає про те, що люди скажуть,
Які ховаються під чорні парасолі,
Занурені печальні душі в сажу,
Цукрові зачіски та пересічні ролі.

Вона так пристрасно танцює під дощем,
Що водії привітно їй сигналять,
Таємний ритуал без сумніву, а ще,
Вода на небі має свою пам'ять.

Ця дівчина танцює під дощем,
Думками обіймає літню хмару,
В очах її – надія, в серці щем,
Чи знáйде небо і для неї пару…
© Юрій Прокопенко

 

Чекання

Поэзия

alt

 

В небі

Поэзия

alt

 

ОХ

О любви

alt

 

Цілунок «i love you»

Иронические стихи

alt

 

Ритуал безсоння

Поэзия

alt

 

За світлом на поверхню

Философская лирика

То замерзаю,
то палаю,
Впадаю в крайнощі,
Пірнаю – у темні води насолоди.
Безодня,
Спокою і тиші,
Щодня, не я – вона,
У вухо щось наспівує,
Шепоче,
Що досі хоче слів пророчих,
Нагадує, що навіть рай,
Для тих відкритий – хто ступив за край,
Хто зрікся усього свого,
А також і себе – заради Бога,
Бо теж колись розп’яв Його, живого.
Стає той шепіт,
Потаємним, зловісним, темним,
Неприємним,
І стигне кров у моїх жилах,
І клекіт в горлі правда з’їла.
Тому мовчу,
Але пірнаю, та достеменно знаю,
Я – ще сяю,
Можливо хтось на глибині,
Побачить світло, що в мені,
За світлом на поверхню попливе,
Нехай живе,
                нехай живе.

 

Хотите поддержать сайт?

Вам сюда →

Вход | Регистрация



Последнее на форуме

Больше тем »

Facebook

Партнеры