www.Prokop.Su - Поэтический сайт Юрия Прокопенко

Наші душі - пташенята

О любви

alt

 

Очі червоні

Поэзия

Стиснуті зуби, пульсуючі скроні,
Серце качає кров на межі,
Ріжуть безсонням очі червоні,
Уяви моєї сліпі міражі.
День перейшов, день охолонув,
Вечір з імли виповзає як звір,
На передку, втримаю оборону,
Очі червоні, стомлений зір.
Ще відісплюся в садку, біля хати,
Тишу як серце твоє пригорнý,
Щастя твоє – це ніколи не знати,
Не відчувати – цю кляту війну.
Стою я на Сході: за спокій, за тебе,
Стомлені очі, та ти не зважай,
Винагороди не прошу, не треба,
Просто в молитві мене пригадай.

 

Пил

Поэзия

alt

 

Зимове море

Поэзия

alt

 

Мамо помолись

Поэзия

Помолись за мене мамо,
Чуєш, просто помолись,
Бо дорослим став я зарано,
І тримаю правду як спис,
А вона у руках кровоточить,
Кров’ю вбитих війною синів,
І малюнки дітей мироточать,
Найсвятіші ікони віків.

Ти молися за мене допоки,
Я триматиму правду в руках,
Доля полум’ям випалить кроки,
Тим хто створює весь цей жах.
І молитва від серця, криком,
І здригнуться блокпосту пси,
Відгукнуться левиним риком,
Моїх вбитих братів голоси.

Ти молись за мене матусю,
Бо зазвичай правда важка,
Розумієш – я нею б’юся,
Хоч від болю терпне рука,
Може й битва ця нескінченна,
Але точно знаю, колись,
Україна буде спасенна,
Ти молись за мене, молись.
© Юрій Прокопенко
alt

 

Купідон

О любви

alt

 

Пташка свободи

Поэзия

Хіба можна боятись свободи?
Лети собі дівчинко геть,
Де поділись твої ляльководи,
Ті, що торочили тобі про смерть.
Ті, що скубли тебе наче гуску,
І мали с того непогане бабло,
Накидали на твою шию мотузку,
Пам’ятаєш? Всіляке було.
Але тепер це немає ніякого значення,
Бо тепер ти вільна, нуж бо лети,
Навіть не думай казати їм до побачення,
Нехай вони кричать як скажені коти,
Нехай дуріють, та б’ють себе в груди,
Дівчинко, кажу не вагайся, лети,
Іншого шансу вже ніколи не буде,
Господь свідок нашої правоти.
Візьми та видряпай їх безсоромні очі,
Повідбивай їм поміж ноги все,
Якщо ти дійсно цього хочеш,
Якщо це щастя тобі принесе.
Безперечно клята хіть є й у мене,
Але є і Господь у кожному з нас,
Він людей тримає, як зерно в жмені,
І сіє рясно, коли вже час.
Повір, помста не верне тебе колишню,
Твоє серце не буде м’яким,
Та ще зможеш садити вишні,
Якщо буде зростити з ким.
А вони нехай бісяться, люті і голі,
Нехай гострять помсти мечі,
Ти будеш солов’їною пташкою волі,
Якщо хочеш, то в коханого на плечі.
Тож не бійся свободи, будь собою,
Витри сльози із своєї щоки,
І махай, махай тим поганцям рукою,
Чи крилом, чи середнім пальцем руки.
© Юрій Прокопенко
alt

 

Глибина прозріння

Поэзия

alt

 

Нашатир

Иронические стихи

Позаду кілька місяців нудоти,
І кращий аромат – бензин,
Ходити в розкаряку – ці зальоти,
Вагітність – дивина з дивин.
Та скільки ж ще, буде тієї болі,
Тривоги, марень і переживань,
Як струм по тілу, нерви голі,
І нескінченне полум’я страждань.
Варитись в муках, серце гартувати,
Перейми, води відійшли,
І паніка, ти станеш справжня мати,
Покажеш світ новій душі.
Ти на столі, нарешті вже пологи,
Стискаєш руку, поруч чоловік,
Кричиш до Бога, просиш допомоги,
Тримаєш чоловіка, щоб не втік.
То дихай, то напружся знову,
Ще трохи потерпи, ти покричи, давай,
Твоя тирада варта «Коронацій слова»,
Тут навіть Лесь Подерев’янський «отдихай».
Дитина вийшла, ну и слава Богу,
Родився хлопчик – справжній богатир,
І знепритомнів чоловік, спиною на підлогу,
Та врятував його процентний нашатир.
Таких історій знаємо багато,
Назвали того хлопця Любомир,
І знає хлопець, маму любить тато,
Бо замовкає, коли поруч нашатир.
© Юрій Прокопенко
alt

 

Мрія

Поэзия

alt

 

Хотите поддержать сайт?

Вам сюда →

Вход | Регистрация



Последнее на форуме

Больше тем »

Facebook

Партнеры