www.Prokop.Su - Поэтический сайт Юрия Прокопенко

Чи знаєш?

Поэзия

alt

 

Паперові почуття

О любви

alt

 

Осіння ніч

Поэзия

alt

 

Бездоріжжя мужності

Философская лирика

alt

 

Камуфляжні думки

Поэзия

alt

 

Ти завжди протидія

Поэзия

Ти досі ще холодна, наче сивий лід,
Ти правда невимовна, ти гордості політ,
Ти ті слова, які я вимовить не смію,
Ти невблаганна мить, ти завжди протидія.
І знову біла шкіра в тренді, в моді,
А ти взяла і загоріла на природі,
Зробила все на перекір, мов та нескорена стихія,
Ти недосяжна як верхів'я гір, ти альпініста мрія.
На грудях білої футболки Ернесто Че Гевара,
Твого буття розбитого осколки, чорна хмара,
Нехай воно розбите вщент, одна надія,
Одвічний і незмінний бренд - то протидія,
Нікому не корись, холодна і впізнана…
Але розтопить лід колись кохання хулігана,
І  то зламає певні рамки, то буде подія,
Збере буття уламки, бо всупереч кохає протидія!
  ©  Юрий Прокопенко.

alt

 

Тем, кто не умеет слушать.

Иронические стихи

Прошу прощения за громкий монолог,
Как хорошо, что моё горло не болит,
Уже я начал, это не пролог,
Закройте рот! Летает ларингит.
Один хороший мой знакомый….
Ну что там сзади, вы бурчите невпопад,
Вот вы заросший, будто только что из комы,
Прошу вас, удалитесь в сад!
Так вот, один знакомый мой….
Ну, кто ещё не в силах помолчать,
Представьтесь, душу вашу упокой,
И вы наверно отправляйтесь в сад!
И всех кто слушать не умеет – в сад!
Я как оратор предъявляю полномочия,
Садовник пообщаться будет рад,
Вам красочно опишет троеточие….
Так вот, знакомый мой один,
Поведал правду в мои уши,
Не сможешь жить как господин,
Пока ты не умеешь слушать.

 

Роздаючи незалежність

Поэзия

Розірватись на шматки, і роздати себе людям,
Обійти всі закутки, може сенс із того буде,
Може вирветься з грудей крик у прірву, у безмежжя,
Він занедбаних ідей, рятувальник незалежний.
Може він спасе когось, від зневіри і зневаги,
Скаже: "ми ще поб'ємось, від поразки  до звитяги!",
Візьме в руку – силу духу, що ховається в душі,
Надпотужно, нуж бо дмухай, випускай його мерщій,
Стане спиною до спини і прикриє тобі тил,
Він підтримає в години, коли вже немає сил.
Це життя важка наука, іноді нещадно б'є,
І кусає як гадюка, ти кричиш: «за що мене?»,
То вже пестить, майже любить, хоч до рани прикладай,
Як то кажуть: "хай вже буде", до кінця свій хрест тримай.
Ну то що? Пора роздатись, розірватись для людей,
Хай нащадки зшиють прапор з незалежності ідей,
Будь готовий ти що ранку, не зважаючи на втрати,
Свою душу полонянку на поталу віддавати...
  ©  Юрий Прокопенко.

 

Спочивай

Поэзия

Спочивай

 

Мандруючи до щастя

Поэзия

Ти розумієш, десь на глибині,
В думках, в душі і майже вже на дні,
З’явився ніжний образ твій,
Він раптом утворився з моїх мрій.
І там живе, росте і сумніви долає,
Твоє і’мя тихенько промовляє,
Не знаю чим закінчиться це все,
Коли наш вітер радість принесе,
Коханням літер розламає грати.
А взагалі я ніц не хочу знати,
Не ворожити як воно буде,
Життя іде, нове, цікаве, будь де,
Опинишся мандруючи до щастя,
Але так хочеться у тебе серце вкрасти,
І марно марити про тебе, про одну,
Крохмалити намочену журбу.
Така от драматичная холера,
Життя – то споконвічная прем’єра.
© Юрий Прокопенко.

 

Хотите поддержать сайт?

Вам сюда →

Вход | Регистрация



Последнее на форуме

Больше тем »

Facebook

Партнеры