www.Prokop.Su - Поэтический сайт Юрия Прокопенко

ПОХОВАНІ МРІЇ

Поэзия

Під квапливі прощання осіннього грому,
Мовчки серце поета мліло,
В півсвідомості хащах, у тумані рясному,
Хоронив нездійсненні мрії,

Прикопав, тай забув, тай по всьому,
Став звичайним суб’єктом природи,
І вбивав нові дні по одному,
Зневажаючи час при нагоді.

Та закопані мрії досі живуть,
Проростають в свідомість віршами,
Де тягуче болото, життя каламуть,
Надихають, приводять до тями.

Знову в серці поета мрія росте,
Бездоганна – як квітка дика,
І з любов’ю запитує: «Здався? Не вже?
Я з тобою – назавжди, до віку».
© Юрій Прокопенко
alt

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Хотите поддержать сайт?

Вам сюда →

Вход | Регистрация



Последнее на форуме

Больше тем »

Facebook

Партнеры